Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Голова ВРП Григорій Усик: «Велику палату Верховного Суду треба реформувати, але жодних переатестацій суддів»

07 червня 2023, 08:50
 
 

Після політичного краху Верховного суду у фокусі основної уваги Вища рада правосуддя (ВРП). Минулого тижня ВРП затвердила новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), і дала старт оновленню крові всієї судової системи, куди якомога швидше мають влитися дві тисячі нових суддів.

Однак чи здатна ВРП, яка відповідає за незалежність, доброчесність і покарання суддів-порушників у рамках усієї судової системи, взяти на себе лідерство в процесі продовження судової реформи? Саме зараз, у гострий кризовий момент, коли Верховний суд і його новий очільник не мають достатньо довіри, а влада має карт-бланш на новий виток реформи у своїх інтересах.

Чи зможе ВРП стати силою, яка спроможна:

  • акумулювати на своєму майданчику інтелектуальну, професійну та організаційну складові реформи;
  • відстояти Верховний суд і всю систему перед владою та політичними елітами, які не зацікавлені в реальному продовженні реформи;
  • нарешті об'єднати зусилля судової гілки влади та громадськості, яка всі ці роки була драйвером судової реформи.

Про це і не тільки ми досить відверто поговорили з головою ВРП Григорієм Усиком.

Про удар Князєва, альма-матер Ківалова та конкурси без гарантій

— Пане Григорію, суд не має довіри в українському суспільстві. І те, що сталося з колишнім головою Верховного суду Князєвим, тільки показало ступінь гнилості системи, яка заражає будь-які реформи. Ви згодні?

— У нашому суспільстві завжди відбувається ототожнення всіх суддів із хабарниками. Але я ніколи не погоджувався і зараз не погоджуся з цим. Хоч би якого удару завдав по судовій системі Князєв, переважна більшість суддів — порядні і професійні. Проблема у тому, що у суспільстві не задоволений запит на справедливість. Тому вимоги до суддів максимально високі, і порушення з їхнього боку викликають великий резонанс, підриваючи довіру людей не тільки до суду, а й до держави. Але тут якраз важливо не перегнути палиці у визначеннях. Щоб не принижувати гідності тих суддів, які чесно роблять свою справу. А їх багато у Верховному суді і в судовій системі загалом.

— Однак Верховний суд, який формувався на умовах конкурсу і мав стати драйвером змін у судовій системі, після арешту і відсторонення Князєва спішно обрав своїм головою представника «старої гвардії» Станіслава Кравченка. За яким стоїть ОПУ і впливовий голова Касаційного цивільного суду ВС Борис Гулько.

— Я не можу ототожнювати перемогу Кравченка з тим, що владу у Верховному суді взяла «стара гвардія». У Кравченка дійсно великий досвід роботи як голови Касаційного кримінального суду у складі ВС. Але, мабуть, половина Верховного суду — це судді, які ніколи не працювали ні з Кравченком, ні з Гульком і взагалі прийшли в судову систему трохи більше п’яти років тому. Це науковці, це адвокати, суміжники… Чому вони тоді такою більшістю голосували за Кравченка? Може тому, що судді усвідомлюють: для того щоб Верховний суд встояв після такого гучного скандалу та реформувався, йому потрібен досвідчений і передбачуваний голова.

— Князєв успішно пройшов конкурс до ВС 2017 року, він був взірцем для системи — за кілька тижнів до краху йому потискали руку прокурори і судді Верховного суду США. А після суспільство і західні партнери чекали щонайменше сигналу від суддів: урок засвоєно, ми готові змінюватися. Але «закритий клуб» обирає собі лідером суддю з «багатим досвідом»: негативним висновком Громадської ради доброчесності (ГРД) за 2017 рік, коли він претендував на посаду судді ВС; судовими рішеннями, які були предметом розгляду Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) і які він приховав; проблемами з декларуванням гектара землі в Козельці; рішеннями щодо Пукача із зміни утримання під вартою на підписку про невиїзд.

— Ви, мабуть, представляєте думку більшої частини суспільства, громадськості, але мені здається, що вона склалася не зовсім об’єктивно. Чи можна взагалі порівнювати Кравченка і Князєва? Так, у Кравченка непростий життєвий і професійний шлях. Можливо, з помилками, але він перед вами, як на долоні. З усіма плюсами і мінусами. А скільки працював у судовій системі пан Князєв? Якщо не помилюся, то десь років п'ять. І де він працював? В одному суді у Миколаєві. І це суд першої інстанції. Для мене оця ідеальна репутація «чистого аркуша» — більш тривожний сигнал, ніж різноплановий досвід. Я не думаю, що людина зробила свій ганебний вибір, ставши головою ВС. Щось у цієї людини було всередині, що її підштовхнуло до такого раніше.

— Чому не спрацювала система відбору?

— Це на рівні морально-психологічних якостей людини. І українські, і міжнародні експерти обмежені в інструментах, які можуть виявити це. Останні взагалі живуть в іншому середовищі і не розуміють нашого контексту. Але Князєв виріс у певних умовах, він починав свій життєвий шлях у школі, потім навчався у вузі.

— Ну, Одеська юридична академія одіозного Ківалова, де в наглядовій раді досі числиться Портнов, напевно, формує специфічний світогляд.

— Можна і так сказати. Вже на етапі навчання людина починає аналізувати реальність. Змінювати її, спираючись на свої цінності, або пристосовуватися. Тут так можна, тут так робиться, це проходить і дає свій результат. От із цим збоченим розумінням він доволі грамотно будував свою кар'єру. Для мене він був як взірець — молодий, перспективний, грамотний, правильно націлений. І тут така жадоба до грошей. Суми, що їх озвучило Національне антикорупційне бюро (НАБУ), не вкладаються в якісь розумні рамки взагалі. Питання, чи можливо стовідсотково розкрити таки риси на етапі відбору? Не впевнений. Тому тільки превенція у вигляді невідворотності покарання. Незважаючи на посаду, особу або велику повагу до неї.

— Зараз обурені люди говорять про необхідність довічного ув'язнення для топ-чиновників. До того ж усе сталося в умовах війни, що робить цей злочин іще цинічнішим.

— Для мене крайня міра покарання — не ключове, тільки, як я вже сказав, невідворотність покарання. Причому на всіх рівнях та етапах. Навіть якщо суддя допускає незначне дисциплінарне порушення, він має розуміти, що вже це може бути крахом його кар’єри. Нам треба уніфікувати конкурсні відбори. Плюс постійний дисциплінарний контроль і невідворотність покарання в комплексі дадуть результат. Адже на Заході теж виявляють корупціонерів, тому що ніяка характеристика чи довідка не відкриває душу людини.

Про скорочення Великої палати, шкідливість переатестації та дисциплінарку

 — За кілька днів до голосування за нового голову ВС було спілкування в Zoom, де судді, в тому числі впливові голови касаційних судів, обговорювали можливу реформу Великої палати ВС. Голова парламентського комітету з питань правової політики Денис Маслов не випадково вписав до постанови ВРУ пункт про оптимізацію судової системи. Під вивіскою змін Банкова легко може перезапустити Велику палату. Нині там 21 суддя, після перезавантаження може стати 10–15. Що менше людей, то легше контролювати. А у Великій палаті ВС оскаржують рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Контрольована Велика палата (ВП) є зашморгом іще й на шиї ВРП, яка звільняє із системи суддів-порушників. Саме у Великій палаті слухають і апеляції за всіма справами стосовно президента, парламенту, ВРП і Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

— Перезавантажувати, перезапускати… Це не завжди ефективно, тим більше в момент кризи. Навіть західні експерти кажуть, щоб ми не робили поспішних кроків. Потрібен один крок, але виважений, із прогнозованими результатами. На жаль, у Вищої ради правосуддя є лише один спосіб впливати на рішення влади і законодавство: ми надаємо обов’язкові консультативні висновки на законопроєкти суб'єктів законодавчої ініціативи. Вони можуть бути враховані або ні. Але тема надання ВРП права законодавчої ініціативи вже давно дискутується. Вища рада правосуддя могла би стати професійним майданчиком для обговорення законопроєктів у рамках судової реформи. Де обов'язково були б представники законодавчої та судової влади, експертна та громадянська спільноти. А парламент уже ухвалював би своє остаточне рішення. Тоді можна було б говорити про мінімізацію політичного впливу на реформу.

— Банкова контролює парламентські комітети і більшість. Якщо влада все ж таки піде на реалізацію плану, який я вам озвучила, як ви відстоюватимете Верховний суд і судову систему? Інакше ВРП можна сміливо вписувати в пул тих, хто погоджував кандидатуру Кравченка і майбутню чистку з ОПУ.

— У мене немає на думці підтверджувати чи спростовувати мою чи ВРП близькість до офісу президента. В моїй практиці голови ВРП ще не було таких законопроєктів, де ми чітко не висловили б свою позицію, якщо із чимось не згодні. Останній висновок ВРП надала до законопроєкту щодо служби дисциплінарних інспекторів. Усе залежить від того, які будуть пропозиції. Щодо моєї особистої думки, то ще будучи суддею Верховного суду, я вважав, що Велика палата в такому кількісному складі неефективно виконує покладені на неї обов’язки. В тому числі щодо дотримання сталості судової практики. Поясню, чому.

Раніше судова практика формувалася на пленумах ВС усім складом Верховного суду. Заздалегідь розсилалися пропозиції суддям і судам, вони обговорювались, а потім вносились індивідуальні або консолідовані пропозиції. Фінальне рішення приймав пленум. Зараз Велика палата об'єднує по п'ять представників від кожної юрисдикції Верховного суду — адміністративної, цивільної, кримінальної та господарської. І вирішуючи питання однієї юрисдикції, інші взагалі до цього ніякого стосунку не мають. Тому що в них інша спеціалізація. І виходить, що ці п’ять осіб — з допомогою тих членів ВП, яких вони перетягнуть на свій бік, — визначають правову позицію для суддів усієї судової системи. Навіть не для суду. Ну, хіба це ефективно? Треба визнати, що ця частина реформи не вдалася.

— Ваші пропозиції?

— Повноваження стосовно визначення сталості судової практики треба повернути пленумам ВС. А Великій палаті залишити питання оскарження виборчих рішень. Плюс дисциплінарні рішення ВРП, до чого зобов’язує закон, — і це світова міжнародна практика. А ще — визначення юрисдикції, де розглядати ту чи іншу категорію справ, бо це найшвидший спосіб, і він не впливає на сталість. Все. І для цього достатньо з урахуванням посади голови ВС 13 членів ВП, по три з кожної касації.

— Ви це вже з кимось обговорювали ? А то ви якось занадто синхронно з Банковою хочете вдарити по Великій палаті.

— Ні, це моя особиста думка, яку я вам саме зараз озвучив. Мені, можливо, взагалі не зовсім етично говорити про реформування Верховного суду, тому що я сам суддя ВС. Але на діяльність Великої палати ВС нарікає не лише громадськість, а й судді, адвокати. Судді не можуть чітко визначитися з правовою позицією. Сьогодні одна правова позиція, а через пів року чи рік — інша. Що це тягне за собою? Судді виносять рішення, а поки воно дійде до касаційної інстанції, ці рішення скасовуються, бо вже інша правова позиція ВС. Адвокати, готуючи клієнту справу-позов, застосовують діючу правову позицію. Поки доходить до правової інстанції, все змінилося. Так само і науковці не розуміють, що відбувається.

— А  розгляд апеляційних скарг у спорах щодо рішень відносно президента, парламенту?

— Так, роль апеляційної інстанції в цих випадках повинна виконувати Велика палата. Але я тут зв’язку з волею Банкової не бачу. Усі рішення ВП публічні. І в нас уже не той рівень розвитку громадянського суспільства, коли суд може відкрито підігравати владі. Навіть через інстинкт самозбереження.

— Переатестація суддів Верховного суду і скорочення складу всього ВС, що планувала Банкова ще 2019 року?

— Я категорично проти. Не бачу сенсу у переатестаціях, якщо недоброчесних і некомпетентних суддів можливо виявляти, в тому числі шляхом дисциплінарних проваджень. У чому проблема, навіщо знову заводити це коло переатестації?

— Можливо, в тому, що дисциплінарна функція ВРП більш як два роки заблокована.

— Так, у нас понад три роки не працює ВККС, більше року не працювала ВРП і більш як два роки не діє механізм дисциплінарної відповідальності суддів за порушення. У шафах лежать 10 тисяч (!) дисциплінарних проваджень. Це якраз про превенцію та невідворотність покарання на всіх рівнях. Але не має сенсу придумувати переатестацію, коли у нас є дієвий механізм, який треба терміново застосовувати.

— Закон про службу дисциплінарних інспекторів нещодавно був прийнятий у першому читанні, але він недосконалий — 15 років стажу для інспектора, на думку експертів, забагато.

— Але це одна з пропозицій західних партнерів. Раніше цю процедуру здійснювала дисциплінарна палата ВРП. Чому взагалі з’явилася ідея розмежувати дисциплінарну інспекцію та основний склад Вищої ради правосуддя? Щоб зменшити суб’єктивний вплив і підхід членів ВРП на етапі попередніх перевірок проваджень суддів-порушників. Фінальне рішення за Радою, але підготовка аргументів — за незалежною дисциплінарною інспекцією. Законом 2021 року було зупинено дисциплінарну функцію ВРП, але, на жаль, не передбачено перехідних положень. Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди.

— Це жах. І очевидна відсутність комунікації між законодавчою та судовою гілками влади. Кожному майбутньому Князєву — свій закон без перехідних положень.

— Недогледіли, так само, як необдумано ліквідували і ВККС. Це підточило судову систему зсередини. Розслабило. «Можна все» — таким був реальний сигнал, тоді як начебто йшла реформа. Але я не погоджуюся з тим, що ВРП — це тільки каральний орган. Ні. Перша чітко прописана законом функція ВРП — забезпечення незалежності судової влади, друга — формування доброчесного професійного суддівського корпусу. І лише третя — дисциплінарна функція.

— Однак з урахуванням масштабності корупційних кейсів у судовій системі ось-ось будуть підозри суддям ВС, які працювали у зв'язці з Князєвим, — дисциплінарна функція зараз головна. Маслов обіцяє, що закон незабаром буде прийнято у другому читанні. Чи будуть там зміни? Що за люди зараз узагалі приймають рішення та драйверять судову реформу? Хто може запропонувати почистити Велику палату чи скоротити Верховний суд? Смирнов? Татаров? Єрмак?

— Я спілкуюся лише з головою профільного парламентського комітету Масловим. Крапка. Щодо змін до законопроєкту, то важко передбачити, що вони будуть суттєвими. Можливий варіант — поставити інспекторів на один рівень із суддями ВС, зробивши мінімальний стаж десять років. Апріорі не можна взяти юриста-початківця перевіряти дисциплінарну скаргу про притягнення до відповідальності досвідченого судді касаційної інстанції. Плюс, попри воєнний стан, усієї процедури відбору при формуванні інституту дисциплінарних інспекторів потрібно дотриматися. Якість — найголовніше. На це піде десь до трьох місяців, під час яких скарги розглядатиме ВРП за старою процедурою.

— Але виходять строки давності, і комусь із суддів-порушників точно «пощастить». Питання — кого? У дисциплінарних провадженнях щодо суддів ОАСК  скоро закінчаться строки давності. Які будуть ваші пріоритети розгляду цього пласта порушень? Як ви для себе визначатимете, хто в першу чергу, хто — в другу?

— Попереду ретельна аналітична робота щодо тривалості та тяжкості скарг. Хоча зрозуміло, що це викликатиме критику. Мовляв, упереджений підхід, вибірковість і таке інше. Тому, швидше за все, треба йти за критерієм строку. Тоді ніхто не запитає, чому витягнули моє провадження, а чиєсь лежить. Таким чином можна одразу позбутися пласта справ, строки яких можуть закінчиться, а таких достатньо ще з 2019 року.

Про коло Князєва, «жирний кусок» Сальнікова та підтримку на виборах голови ВРП

— В історії з Князєвим фігурують дві членкині ВРП — досвідчена Оксана Блажівська та Юлія Бокова. Вони відкрито спілкувалися з адвокатом-посередником Олегом Горецьким, приїхавши його машиною на форум голів господарських судів до Львова. І Блажівська з Боковою, і Горецький з Князєвим були присутні на всіх робочих і закритих заходах, після чого судді вголос заговорили про бек-офіс Князєва. Також наше видання опублікувало інформацію джерел, які стверджують, що у ВРП сформувалося коло із семи членів, які мали неформальні стосунки з Князєвим.

— Так, усе це було предметом нашого внутрішнього обговорення. Ми зібрались і самі між собою все з’ясовували. І Блажівська, і Бокова пояснили цю інформацію тим, що Горецький був запрошений на ці заходи. Вони мали їхати до Львова, якщо я не помиляюся, з головою Державної судової адміністрації (ДСА), але у них там щось не вийшло і вони поїхали з Горецьким.

— За три години до арешту Князєва Горецький і голова ДСА Олексій Сальніков були сфотографовані біля будівлі Верховного суду.

— У мене такої інформації немає. Це для мене взагалі нове.

— Але це не скасовує того факту, що пан Сальніков — земляк Князєва — був призначений ним на дуже жирний бюджетний кусок у судовій системі.

— Кусок жирний, але й відповідальний.

— Я про те, що ви дуже спокійно говорите, що мав їхати Сальніков, а поїхав Горецький… Але ж ви відчуваєте, в якій ніші відбувалися всі ці поїздки та спілкування?

— Можете як завгодно ставитися до цього, але ні про яку «нішу» взагалі ніхто тоді не здогадувався. Взагалі ніхто не думав про те, що біля Князєва може бути якийсь там бек-офіс чи посередники. Ми про це все говоримо, бо ми все це тепер знаємо. А коли ти не знаєш про те, що ви називаєте «ніша», то як ти маєш до цього ставитися?

— Ви відносно Князєва говорили, що важко зрозуміти, що в голові у людини. Чи можете ви дати гарантію, що пані Блажівська чи пан Сальніков не знали про бек-офіс?

— Не можу, звісно, бо я не знаю цього, не володію такою інформацією. Мені ніхто її не доводив. Можете як завгодно сприймати, що цей бек-офіс у них був, мене там не було, мене туди ніхто не запрошував. Чомусь я туди не був вхожий.

— Але Князєв підтримав саме вас на посаду голови ВРП на противагу пану Саліхову, якого просував заступник голови ОПУ Смирнов. Чому?

— Я думаю, з тих позицій, що в мене був досвід роботи, в тому числі керівником. Для мене ця пропозиція була дуже несподіваною, я навіть відмовлявся, вважав, що керівником ВРП має бути людина, яка має досвід роботи в інституції. Але він сказав, що є така думка в суспільстві та у наших західних партнерів, що орган має очолити нова людина. Мене у підсумку підтримала більшість.

— НАБУ вже запрошувало членів ВРП на розмову? Така можливість якось впливає на атмосферу в колективі?

— Я не знаю, чи запрошувало. І у мене як у судді тут трошки інше мислення. Я беру до уваги тільки встановлені факти, а не просто публікації, які мені нічого не доводять. Не скажу, що ми беззаперечно довіряємо одне одному, але все ж таки обстановка в колективі здорова.

Про формування ВККС, жорстку реальність і популізм громадськості

— Ви зробили максимально прозорою процедуру затвердження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Але чому до фінального списку не потрапив ніхто з громадських діячів? Плюс відмова Андрію Козлову, який працював у минулому складі ВККС, звела нанівець надію на бодай якесь збереження інституційної пам'яті комісії з відбору суддів.

— Якщо ти оцінюєш когось, то маєш відповідати тим вимогам, які пред’являєш. Це аксіома. Тому в випадку Андрія Козлова, для мене було ключовим питанням те, чому за час роботи у нього було більш як 40 окремих думок у рішеннях ВККС, з яких тільки одна (!) мала обґрунтування. Адже якщо ти озвучив окрему думку, то, вибач, у тебе обов’язок протягом семи днів її письмово обґрунтувати.

— ВРП вийшла на голосування з готовим списком? Прокоментуйте, будь ласка, рішення з приводу відсіяних двох суддів — Ганни Вронської та Юлії Джепи, які могли  стати агентами змін у ВККС. На відміну від колишньої судді Волкової, яку критикувала громадськість.

— Давайте не забувати головного: коли конкурсна комісія оголосила результати конкурсу, їй усі аплодували — і голова правління Фундації DEJURE пан Жернаков, і «Автомайдан», і Центр протидії корупції, і навіть посли G7. Казали, що комісія спрацювала на відмінно, вибрала гідних, професійних, компетентних і доброчесних. То які питання до ВРП? Якщо у списку кращі, то ми маємо вибирати найкращих із кращих. От ми й вибрали їх за критеріями, які передбачені законом та затверджені нами у Методиці. А там публічного обговорення взагалі не передбачено, тільки конфіденційне. Ми проговорювали все, включно з рисами характеру, спроможністю працювати в колективі. Можна бути лідером, але не командним гравцем. І це теж було одним із питань, яке обговорювалося. Нам треба було створити у ВККС цілісний колектив однодумців з ідентичним баченням і потужним професійним багажем. І, як на мене, якби у нас був більший вибір серед суддів, то у фіналі могли бути інші кандидатури. А от серед несуддів у нас був запас, і ми обрали оптимальний варіант. Це моя думка.

Проте кожна оцінка все одно завжди суб’єктивна і відповідає обставинам, в яких надається. Знаю по собі: у мене не було негативного висновку 2017 року, коли я брав участь у конкурсі до ВС, але були претензії. А у кого з кандидатів, що проходили якісь конкурси, не було хоча б дрібних зауважень щодо декларування? Практично у кожного були.

— Що з цим робити? Голова конкурсної комісії Іван Міщенко, коментуючи результати конкурсу до ВККС, сказав, що «ми обирали з тих, хто прийшов на конкурс». Але не факт, що прийшли найкращі із системи.

— Треба об’єктивно підходити до реальності. Наші судді не прилетіли з Марса. А навіть якщо нам у якийсь момент щось таке здалося, як у випадку з Князєвим, то це не так. Тому краще зняти рожеві окуляри і перестати вимагати від суддів ідеалу. Як від лікарів, учителів і людей будь-якої іншої професії. Так, треба намагатися на конкурсах відбирати найкращих, розуміючи при цьому, що без механізмів контролю і невідворотності покарання наш вибір завжди може не спрацювати. Інших гарантій і рецептів, на жаль, немає.

Тому деякі громадські діячі певною мірою є популістами. Звісно, вони вкрай необхідні суспільству, але нехай викладають правдиві факти, не перекручують їх заради власної популярності. Я сам це конкурсне сито пройшов, тому говорю відповідально. Не хочу сказати, що суспільство має заспокоїтися, мовляв, усе добре. Ні, але воно повинно мати об’єктивну інформацію, яку здатне так само об’єктивно оцінювати. У нас же оцінюють інформацію здебільшого лише за словами коментаторів, їм суспільство, на жаль, довіряє значно більше, ніж суддям.

— Але громадськість робить це, як може, при тому що судова система наглухо закапсульована сама в собі, а влада цьому сприяє, використовуючи її слабкості.

— Так, згоден: нам треба вчитися тримати удар. Тому я зараз і розмовляю з вами.

Про судові клани, розмите лідерство та кризу в апаратах судів

— Судова система — це ще і клани, з якими завжди домовляється влада. За законом, десять членів ВРП обирають на з'їзді суддів. Як стверджують наші джерела, на останні вибори з’їзду суддів впливали саме Смирнов і Князєв. Отже, клани обирають половину членів ВРП, а потім ВРП «забезпечує» незалежність, доброчесність і дисциплінарну превенцію судової системи. Це замкнене коло. Як його розірвати, щоб до ключової інституції приходили чесні люди, а не ті, кого делегують через Ківалова, Портнова чи Моніча?

— Треба удосконалювати систему обрання делегатів на з’їзд суддів, щоб у ньому брали участь не лише представники колективів суддів, а всі судді. Не можна стригти всіх під одну гребінку і не можна змінювати вимоги Конституції. Це загальна європейська і міжнародна практика, коли у складі рад правосуддя має бути не менш як половина суддів. Це демократія і принципи суддівського врядування.

— Але ж домовленостей тут теж не уникнути, навіть якщо піти на дистанційне голосування.

— Так, їх ніхто не виключає. Але це залежатиме від свідомості суддів, від того, чого вони хочуть. Якщо сформована ВККС зуміє пустити у судову систему нову кров, то туди прийде більшість тих, хто хотітиме тих змін. Якщо ні, то знову все можливо. У нас зараз глобальний перелом, як завгодно можна назвати цей історичний момент, але ми з цієї війни маємо вийти в іншому стані, з іншим баченням розвитку своєї країни та перш за все її судової системи. Насправді в нас уже немає кланів як таких. Є вплив на певних людей, але це вже не клани. Тому що працює антикорупційний блок, змінилася система добору суддів. Хоча, аби якомога швидше заповнити дві тисячі вакансій у судовій системі, що утворилися за час відсутності ВККС, треба скоротити процедуру добору.

— Тобто ВККС уже є, а інструменту, з яким він може оперативно здійснити добір, немає?

— На жаль. ВРП фактично не працювала рік, ми не знали за що хапатись, але ці питання в усіх на слуху, вони вже акумульовані. В лютому у нас відбулася потужна зустріч із послами США, Євросоюзу, Великої Британії, Німеччини, де був присутній голова профільного комітету парламенту Денис Маслов. Усі питання проговорювалися, викладали своє бачення в тому числі і міжнародні партнери. Особливо щодо проєкту ЄС «Право-Justice» та американської програми USAID «Нове правосуддя». Одностайна думка — істотне скорочення спеціальної підготовки кандидата на посаду судді першої інстанції, тривалість якої зараз становить 12 місяців.

— Президентський закон про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва був напрацьований, але два роки лежав у комітеті під сукном у Костіна. Потім була заблокована дисциплінарка. Зараз от ВККС... Але міжнародні партнери не можуть замість нас забезпечити своєчасне ухвалення рішень. До речі, ви могли б тут глибинно співпрацювати з громадськістю, в якої є медійна трибуна та ініціатива. Це була б інша якість реформи.

— В умовах відсутності у Вищої ради правосуддя права законодавчої ініціативи лідером дійсно має бути суспільство. Ми готові співпрацювати.

— До речі, історія з мізерними зарплатами працівників апаратів судів, які, звільняючись, вимивають усю інституційну пам'ять, — зона чиєї відповідальності? Чому ВРП не відстоюєте прав секретарів судів та апарату?

— Заробітні плати працівників суду, окрім Верховного суду, визначені постановою Кабміну і загалом є зоною відповідальності Державної судової адміністрації, яка діє в межах визначеного бюджету. Наразі на сайті президента є петиція щодо низького рівня оплати праці працівників суду, яка набрала 19,5 тисячі голосів.

Вища рада правосуддя під час бюджетного процесу на 2023 рік неодноразово наголошувала представникам законодавчої та виконавчої гілок влади на важливості встановлення справедливого та конкурентоспроможного розміру заробітної плати працівників апаратів місцевих та апеляційних судів. У жорстоких умовах війни працівники апаратів судів продовжують сумлінно виконувати свою роботу — часто під обстрілами, із загрозою для життя. Багатьом довелося переїхати після зміни підсудності судів, у багатьох зруйноване житло, життєві обставини значно ускладнилися, а рівень заробітної плати не дає змоги задовольняти хоча б мінімальні потреби.

— Що з практикою відрядження суддів у зв'язку з війною та зміною підсудності? Князєв міг цим зловживав. Нещодавно опубліковано кричущі факти, коли другий рік люди отримують зарплату з бюджету України, перейшовши на службу до окупаційної влади. Чи систематизовано взагалі дані по суддях-колобарантах?

— Тут треба розуміти, що ВРП діє в межах, визначених законом, ми не маємо повноважень перевіряти повідомлення у ЗМІ. Але, якщо отримуємо повідомлення від правоохоронних органів, діємо максимально швидко. Як приклад наведу кейс судді у відставці Тетяни Шиповалової, яка набула громадянство РФ. Отримавши відповідну інформацію від СБУ, ВРП припинила відставку судді і відповідно довічне грошове утримання. За всіма такими фактами реакція буде миттєвою.

— Пане Григорію, у вас зараз є можливість на тлі гострої кризи в системі напряму звернутися до суддів, подати сигнал, який ВРП вважає зараз необхідним.

— Сьогодні український народ проходить надзвичайно складне випробування. Подібні катастрофи мають наштовхувати на оцінку сьогодення і проєктування майбутнього. Тепер правосуддя повинне не просто відбуватись, а люди мають його відчувати. Ми почали четверте десятиліття незалежності, яку країну залишимо дітям, що народилися сьогодні? Для мене це не просто гасло, люди мають право на справедливий суд, мусять відчувати, що їхні права захищені і вони ніколи не залишаться наодинці з власними проблемами. Верховенство закону, справедливість і невідворотність покарання мають стати наріжними каменями нашої державності.

Автор: Інна Ведернікова
 
Фото: Ангеліна Безлєпкіна, ВРП

Видання "Дзеркало тижня"